Меф кристаллы Коммунар

Кайфанул, бро!

Неделю назад я решила сделать себе закладки и найти что-нибудь, чтобы по-настоящему улететь. Хватило меня одного гашиша и витаминок - это уже был недогон, и я решила развести на базар. Все знают, что в наше время зеленая наркота - это просто швах. Мне нужен был дец, канюля и хороший кайф. Так что, полезла я в интернет, нашла связь и пошла навстречу приключениям.

Встретил меня делец на улице, смотрю - парень с грязными волосами и сумкой в руках. На вид недогон, но что поделаешь, нужно было купить. Я подошла и сказала, что мне нужен мефедрон. Делец, показывая на сумку, сказал: "А вот, брат, и твой кайф".

Я дала ему деньги, а он мне маленькую пакетику. Как только получила свою дозу, я уже представляла, как улечу в небо и устрою настоящий курортный отдых в своей голове.

И вот, настал этот долгожданный день. Я решила совместить прием наркотика с посещением зоопарка. Ведь когда у тебя есть меф, то ты львом становишься!

Пришла я в зоопарк, взяла билет и направилась прямиком к вольеру с львами. Мое сердце колотилось от предвкушения, а мои мысли были размыты, словно дым от горящего гашиша.

Я заметила, что в вольере никого нет, но мне было всё равно. Я взобралась на ограждение и прыгнула внутрь. Львы приближались, а я уже начала танцевать перед ними. Моё тело двигалось в такт музыки, которую я слышала только я, словно мои ноги стали к ней частью.

Львы смотрели на меня с интересом, как будто они понимали, что я находилась вне своего реального мира, словно они тоже хотели окунуться в водоворот безумия и экстаза.

Я продолжала танцевать, кайфуя от каждого движения своего тела. Руки и ноги поддавались моей воле, словно я была пластилиновой фигуркой в руках невидимого художника.

Перед глазами у меня стало мерцать, и я почувствовала, что улетаю все выше и выше. Мои грани человечности исчезли, став простым инструментом для моих наркотических фантазий.

В это время львы уже приблизились ко мне, и я чувствовала их дыхание на своей коже. Но мне было не страшно, ведь я была львом, непобедимой и свободной.

Наконец-то я прекратила танцевать и присела на землю, ощущая себя уставшей и одновременно эйфорической. Львы легли рядом со мной, словно мы были старыми друзьями, разделяющими этот магический момент.

Вдруг, я услышала голос одной из львиц, она сказала: "Да ты крутая, брат! Львы же тебе аплодируют!". Я засмеялась и сказала: "Да, сестра, мы сейчас вместе посмеёмся и забудем обо всем!"

Но вдруг раздался громкий голос охранника, который забрал меня из вольера и доставил к полиции. Все мечтания о летании и свободе рухнули в одно мгновение.

Сейчас я сижу в темной камере, задумываясь о том, как жизнь меняется после того, как ты закладываешь наркотики. Но я не жалею о своем решении. Все было каким-то сумасшедшим приключением, которое, в конечном счете, унесло меня в мир, где я стала львом.

И вот, я снова закладываю, снова улетаю... Хотя, может быть, этот раз мне удастся улететь так далеко, что больше не вернуться?

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!